«Ще юнаки, ще майже діти, а навкруги і смерть, і кров.
На порох стерти, перебити!», — іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити, та рано тішаться кати:
Коли стають до зброї діти, народ цей — не перемогти!»
Ці рядки український поет Микола Луків присвятив подвигу української молоді – студентам і гімназистам, які 29 січня 1918 року прийняли нерівний бій з більшовицькою навалою біля станції Крути та поклали найдорожче на вівтар свободи – власні життя.
Керівник гуртка ПНВО Тетяна Недря 30 січня 2023 року провела для вихованців гуртка «Пішохідний туризм» виховний захід «Перші кіборги. Свобода здобута кров’ю.» присвячений Дню пам’яті Героїв Крут.
Подвиг студентів-крутян став символом мужності та безкінечної любові до Батьківщини. За часів радянської влади, про бій під Крутами забули на довгих 70 років, до отримання Україною незалежності. Тільки в останні роки історики почали активно вивчати наявні матеріали. І хоча зараз виникає більше питань, ніж відповідей, незмінним залишається один факт: битва під Крутами – одна з тих подій, яка мала неоцінене значення для незалежного майбутнього України.
Співвідношення сил учасників бою за Київ у 1918 році було майже 1 до 10 та було не на користь українців. Бій тривав більше 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. Наступаючі загони більшовиків почали обходити їх позиції з лівого флангу, з’явилась небезпека оточення, тому студенти відійшли в напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який їх чекав. Відступаючи у сутінках, 27 студентів втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути (Чернігівської області), вже зайняту червоногвардійцями та потрапили у полон. Командир червоних наказав ліквідувати полонених студентів. Учень 7-го класу Григорій Пильський з Львівщини перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», і решта студентів підтримали спів і гімн лунає, розсікаючи повітря. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.
Більшовики зуміли продовжити свій наступ на Київ лише через чотири дні. Для проголошеної незалежної Української Народної Республіки це були визначальні чотири дні, які дозволили їй отримати міжнародне визнання та військову допомогу.
Подвигу молоді Павло Тичина присвятив вірш ,,Пам’яті тридцяти”:
На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квитне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
На жаль, історія має здатність повторюватися… І сьогодні кращі сини стають на захист незалежності, свободи та соборності України у жорстокій війні з росією.
СЛАВА ЗСУ!
УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ!
УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!