Поради для батьків:

• Якщо дитину критикують, вона вчиться ненавидіти.
• Якщо дитина росте у ворожнечі, вона вчиться агресивності.
• Якщо над дитиною сміються, вона стає замкнутою.
• Якщо дитина росте в докорах, вона росте з почуттям вини.
• Якщо дитина росте в толерантності, вона вчиться терпимо сприймати інших.
• Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити у себе.
• Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.
• Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.
• Якщо дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей.
• Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.
• Якщо дитина живе у розумінні та дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Як говорити з дитиною У постійному поспіху ми іноді забуваємо, що розмова з дитиною – це не список запитань «для галочки». Пам’ятайте, що ваша дитина глибоко переживає все, що трапляється з нею щодня, навіть якщо не проявляє цього. При цьому вона потребує вашої присутності та уважної, дружньої розмови. Знайдіть час, щоб зупинитися на хвилинку та з режиму дії переключитися на режим уважної присутності. Перестаньте думати про всі клопоти, які на вас чекають, не пришвидшуйте розмови, не перебивайте розповідь, не робіть одночасно інші справи, не поспішайте зі своїми аргументами. Розмова – це діалог, в якому є місце для думки, що не збігається з вашою. Цінуйте моменти, коли дитина висловлює власну думку і захищає її. Підтримуйте в молодій людині це вміння . Адже саме воно захистить її в ситуації тиску з боку ровесників або у випадках, коли хтось схилятиме дитину до чогось, чого вона не хоче або з чим не погоджується. Також будьте присутнім, коли дитина мовчить. У моменти, коли вона не вміє або не готова поділитися своєю історією, дитина повинна відчувати любов, підтримку, доступність і те, що коли вона наважиться розповісти, то зустріне розуміння та прийняття. Побоювання, що батьки не зрозуміють, – часта причина того, чому діти не розповідають їм про свої труднощі. Страх негативної оцінки, покарання чи відсутності схвалення штовхає дитину до відсторонення та брехні. А незнання справжніх переживань дитини та відсутність доступу до її світу, своєю чергою, може приспати батьківську пильність і збільшити вірогідність, що молода людина залишиться без підтримки саме тоді, коли її потребує. Уникайте маніпулювання, висміювання, критики, приниження, залякування, змушування чи порівняння з іншими. Часто у стосунках із дитиною ми реагуємо автоматично – повторюємо негативні прийоми, від яких самі постраждали в дитинстві. Тому варто придивлятися до своїх реакцій, бути самокритичними та шукати нові рішення. Зверніть увагу: це не означає, що в розмові з дитиною немає місця для вираження батьківської думки та очікувань. Якраз навпаки – висловлюйте все, що для вас як батька чи мами важливо, і пояснюйте, чому. Але ретельно обирайте форму спілкування.

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ

«Проблеми здоров’я: стомленість та поганий сон»  Питання раціональної організації розумової праці дітей та попередження виникнення перевтоми, його негативних наслідків протягом тривалого часу привертали увагу вчених. Наводимо найважливіші висновки досліджень:

1. Стомлення буває двох видів. Тимчасове та поверхневе стомлення знімається невеликим відпочинком, який відшкодовує витрачену енергію. Довготривале та глибоке стомлення, причиною якого є розумове та фізичне виснаження, вимагає не лише тривалого відпочинку, релаксації для відновлення сил, але й медичного лікування.
2. Причини стомлення різноманітні та залежать від багатьох факторів: досвіду, роботи, зацікавленості, характеру роботи, яку людина виконує, тощо. Так, наприклад, діти по-різному стомлюються від фізичної та розумової діяльності. Фізичні особливості (маса тіла, зріст, розвиток м’язової системи), розумові здібності також мають великий вплив на ступінь стомленості. Якщо дитина береться за справу охоче, з радістю, робочий процес та досягнутий при цьому успіх приносять їй задоволення, то відчуття стомленості в неї буде значно меншим, аніж у того, хто не виявляє зацікавленість, байдужий до роботи.
3. Стомленість свідчить про те, що людина не може відновити енергію іншими способами, окрім сну та відпочинку. Однак існують деякі види розумової та фізичної стомленості, при яких корисні інші способи відновлення сил. Наприклад, для ослаблених, неврастенічних дітей, які часто хворіють та мають слабкий тип нервової системи характерні підвищена стомлюваність, відчуття постійного дискомфорту, зниження працездатності. У цьому випадку необхідно створити сприятливі умови для розвитку працездатності та провести курс лікування.(звернутися до спеціаліста)
4. Надмірні фізичні навантаження так само втомлюють та виснажують мозок дитини, як і розумова праця. А стомлення, яке викликає розв’язання математичних задач, можна порівняти зі стомленням, що викликає м’язова напруга.
5. Однією із безсумнівних ознак перевтоми є порушення сну. Дитина швидко засинає, але потім прокидається і не спить всю ніч або, навпаки, ледве засинає.
6. Перевтомлення може викликати в дітей різні наслідки: зниження концентрації уваги, розгубленість, погіршення координації рухів. Дитина, яка перевтомилася, буває підвищено збудженою, роздратовано чи в’ялою, сльозливою, психічно вразливою. На заняттях у класі вона не може ясно викладати свої думки, її успішність та творчі здібності знижуються.

За навчальним виданням: Батьківські збори. 5-9 класи. Розробки заходів. / Упоряд. О.В. Гноінська. – Х.: Веста:  Вид-во «Ранок» 2008, с. 24-25.

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ

Спорт

      Шановні батьки! Якщо ваші діти вам дорогі, якщо ви хочете бачити їх щасливими, допоможіть їм зберегти своє здоров’я. постарайтеся зробити так, щоб у вашій родині заняття фізкультурою й спортом стали невід’ємною частиною спільного дозвілля.

• Поважайте спортивні інтереси та вподобання своєї дитини!
• Підтримуйте її бажання брати участь у спортивних заходах класу й школи!
• Самі беріть участь у спортивних заходах класу й школи: це сприяє зміцненню вашого авторитету в очах власної дитини!
• Виховуйте у своїй дитині повагу до людей, що займаються спортом!
• Розповідайте про свої спортивні досягнення в дитинстві та підлітковому віці!
• Даруйте своїй дитині спортивний інвентар і спорядження!
• Власним прикладом демонструйте ставлення до фізкультури й спорту!
• Робіть зі своєю дитиною прогулянки свіжим повітрям усією родиною, походи й екскурсії!
• На почесному місці дома розміщуйте нагороди за спортивні досягнення своєї дитини!
• Підтримуйте свою дитину в разі невдач, загартовуйте її волю та характер.