День святого Андрія, який відзначають 13 грудня, – одне з найулюбленіших православних свят українців. Воно має два значення: релігійне і народне. За першим у цей день прославляють апостола Андрія, який проповідував християнство у Скіфії. І хоч Андрій Первозванний – християнський святий, але в народній традиції, звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: ворожіння на майбутню долю, заклинання. З цією датою пов’язано чимало народних прикмет.
В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Вже кілька днів до того, себто 7 грудня, у свято покровительки дівчат Катерини, починаються молодіжні обряди. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя.
За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили…
На Україні побутувало дуже багато найрізноманітніших ворожінь. Ми знаємо лише маленьку часточку ритуалів та обрядів “Андріївських вечорниць” наших предків. Проте і досі “Андріївські вечорниці” – це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а і старше покоління. Це збитки, жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволяються тільки в Андріївську ніч.
Народні предмети кажуть:
– Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде – холодна й сніжна.
– Якщо тиха вода – хороша зима, шумна – тріщатимуть морози, будуть бурі, заметілі.
Так, вихованці гуртка “Юні українознавці” (кер. Повар О.В.) долучились до “Андріївських вечорниць”.
